Ця історія — жесть… Сумували за історіями про мого колишнього боса? Тримайте ще одну. Нещодавно ходили з друзями в ресторан, і там я зустрів свою колишню колегу. Розговорилися, і вона розповіла історію, про яку весь цей час мовчала. І даремно! На той момент вона пропрацювала в компанії всього кілька тижнів. Бос запросив її на якусь бізнес-зустріч далеко від офісу. Після роботи вона попросила підвезти її додому, і він погодився. Через деякий час вона помітила, що вони їдуть зовсім не в той бік. Каже, що злякалася, але нічого не сказала. Виявилося, він вирішив показати їй своє улюблене місце. Це був якийсь трейл, по якому було не дуже зручно ходити в підборах. За її словами, в якийсь момент він без попередження підняв її на руки і поніс. Вона розповідала, що була дуже налякана і не знала, як на це реагувати. І це при тому, що в нього вже тоді були дружина і двоє дітей (вже троє). Найсумніше, що про такі історії часто мовчать. А мовчання, на жаль, дає таким людям відчуття безкарності. Подібних ситуацій було чимало, але усі були замовчені. Якщо людина переходить межі, про це потрібно говорити. Не через роки, а одразу! До речі, колись я випадково натрапив на його пост у Facebook, де він шукав нового працівника в офіс. І одна жінка в коментарях написала: "По ньому плаче в'язниця." Тоді я взагалі не зрозумів, про що вона говорить. Зараз багато речей стали значно зрозумілішими. І, на жаль, ця людина досі продовжує керувати бізнесом і негативно впливати на життя інших людей. Якщо таке сталося з вами або з вашими знайомими, то шукайте інстанції, де можна подати скарги. У Канаді для таких випадків існують HR-відділи, WorkSafeBC, Human Rights Tribunal та інші механізми захисту працівників. Чим раніше люди повідомляють про подібну поведінку, тим менше шансів, що вона повториться з кимось іншим. Чи були у вас схожі ситуації? Що робили?
ЖиЖизнь и учеба в Канаде
КатегорияOtherЯзыкRUДобавлен06 июл. 2026 г.КачествоПроверен
Подписчики2.5K
Сред. просмотры395
ERR15.8%
Цена-- RUB
Цена / подписчик--
Цена / просмотр--
Метрики обновлены: 06 июл. 2026 г.
Последние посты
Футбол ненадовго перетворив Ванкувер на Європу ⚽ Цього року Ванкувер приймає частину матчів чемпіонату світу з футболу. Я не фанат футболу і за клубами майже не слідкую, але чемпіонати світу дивлюся. Звісно, в місто приїхало багато туристів і вболівальників з різних країн. Місто дуже круто підготувалося до такого напливу людей: навігація, транспорт, тимчасові обмеження руху, фан-зони – все працює досить організовано. Але не без ексцесів - блок з безхатьками рекламують для туристів як Мексиканський Район 🤣 Звідки вони там взялися — невідомо. Ванкувер зазвичай досить спокійне місто, але не буде таким ще місяць. Якщо чесно, весь цей двіж трохи нагадав мені Європу 😄 І що ще приємно, футбольні фанати виявилися дуже чілловими (поки що). Атмосфера в місті зараз дуже цікава, і такі події добре нагадують, наскільки по-різному може виглядати одне й те саме місто.
Ви не повірите скільки їй років! Сьогодні гуляли районом і звернули увагу на цікавий будинок з явним закосом під італійську архітектуру. Власниця працювала в саду і запитала, чи подобається нам її будинок. Ми відповіли, що так. Виявилося, що їй вже за 80 років, і працювала архітектурним дизайнером. Мені завжди цікаво слухати таких людей і думати: скільки всього вони бачили за своє життя? Через деякий час вона запросила нас зайти всередину. Одразу перепрошую за якість фото, знімати в чужому домі незнайомої людини було трохи незручно 😄 Будинок виявився неймовірним. Безліч дизайнерських елементів, картини талановитих художників, розписи на стінах, цікаві архітектурні рішення і дуже крута музична система. Вона розповіла, що обожнює влаштовувати великі вечірки для друзів. І знаєте, що мене найбільше вразило? Не сам будинок. А те, скільки в ній було енергії, цікавості до життя і бажання спілкуватися з людьми. Я ніяк не міг повірити, що їй за 80. На 100% впевнений, що про її життя можна написати цілу книгу!
В мене є дивне хобі. Я дуже люблю системи і розбиратися, як вони працюють. Особливо державні. Коли люди говорять про рівень життя, то часто зводять все до зарплат. Мовляв, висока зарплата = високий рівень життя. Мене завжди дратувало таке спрощення. Насправді рівень життя складається з тисяч маленьких систем, про які ми навіть не задумуємося. Наприклад, вчора я зайшов у магазин і побачив цю наліпку на вагах. Вона означає, що державна інспекція перевірила ваги і підтвердила, що вони показують правильну вагу. Здавалося б, дрібниця. Але ця дрібниця захищає і продавця, і покупця. Те саме стосується бензоколонок. Якщо на табло написано 40 літрів, то система перевірок існує для того, щоб ви були впевнені, що в бак потрапило саме 40 літрів, а не 37. І ось таких маленьких механізмів навколо нас тисячі. І головне, що вони ПРАЦЮЮТЬ, а не існують на папері. Думаю, буду періодично ділитися подібними спостереженнями про системи, які роблять життя кращим. Що думаєте?
Чому я більше не зможу жити без гарної природи? За майже 8 років у Канаді мені зовсім не набридла природа. Я буквально майже кожен день виходжу прогулятися біля океану і подивитися на гори. Цього разу вирішив залізти на одну з них. Хайк називається St Mark’s Summit. Я не супердосвідчений хайкер, тому було важкувато. Особливо враховуючи, що за два дні до цього я сходив на Grouse Grind 😄 (Хто знає — той знає) Але коли доходиш до фінальної точки… То просто відкриваєш рота і кілька хвилин стоїш мовчки. Бо важко повірити, що такі пейзажі взагалі існують. До речі, по дорозі зустріли багато українців 😄 І тут сталася дуже елегантна історія. Ми вже спускалися вниз, і якась пара нам каже: "ДОБРОГО ДНЯ!" Я подивився, хто це сказав. Підслизнувся. Вступив у величезну брудну калюжу. І з усієї сили плюхнув ногою прямо в неї. В результаті я залив болотом десь шість людей поруч. Я дико вибачався, але найсмішніше – всі просто почали сміятися. От такий вийшов єднальний момент між українцями в канадських горах 😄