«Історична подія!» - В день, коли Київ зазнав найстрашнішого удару, населенню, електорату, підданим пропонують знеболювальну пігулку - атаку по Омському НПЗ на відстані 3000 км! Це, безумовно, велика перемога наших інженерів і вояків. Проте в першу чергу, це потворна маніпуляція наших можновладців. Давайте розбиратися. На початку ери авіації, більше ста років тому, дійсно, боротьба за кожний кілометр польоту була технічно складною і героїчною. Сьогодні це тільки питання розміру літака, потужності двигуна, ваги палива і ваги бойової частини. Це доволі проста інженерна задача - можна зменшити вагу бойової частини з 50 до 5 кг, збільшити вагу палива, і долетіти до Омська. Це - досягнення, це ще один вражений НПЗ, це поглиблення паливної кризи на болотах, але це не «історична подія». «Історичною подією» ця вдала атака стає в намаганні приховати катастрофічні помилки, прорахунки влади в забезпеченні підрозділів ППО засобами протиракетної оборони, в забезпеченні мешканців бомбосховищами, в злочинному розміщенні небезпечних обʼєктів поруч зі щільною житловою забудовою. Ось ці катастрофічні, злочинні «пройоби» - і є справжня «історична подія». До якої ми, на жаль, вже давно звикли.
ZRZRADA
КатегорияOtherЯзыкRUДобавлен06 июл. 2026 г.КачествоПроверен
Подписчики2.5K
Сред. просмотры4.1K
ERR160.6%
Цена-- RUB
Цена / подписчик--
Цена / просмотр--
Метрики обновлены: 06 июл. 2026 г.
Последние посты
Київ у вогні. Знову руйнування і смерть. Кожна наступна атака страшніша за попередню. Знову буде день жалоби. Ворог намагається зламати нашу волю. Нам потрібна адекватна відповідь прямо зараз, а не балачки про майбутні ракети. Звертаюсь до президента - прийміть справедливе рішення заради перемоги. Дайте нам можливість працювати! Москва повинна відчути страх.
За часів Радянського союзу було прийнято давати на ініціативи ворога «асиметричну відповідь». Запровадив тодішній президент США Рейган «стратегічну оборонну ініціативу» - СОІ, розміщення протиракетної зброї в космосі, СРСР відповів збільшенням кількості боєголовок на міжконтинентальних балістичних ракетах. Ну, тільки тому, що свою протиракетну зброю у космосі він не потягнув. Так само і зараз. Ми палимо нафтопереробні заводи, нафтобази і нафтові термінали, противник виносить КАБами прифронтові города, випалює автозаправні станції, руйнує обʼєкти «Нафтогазу». Тому що діючих нафтопереробних заводів і нафтобаз в нас вже не залишилося. Удари по Києву вони теж називають «актами відплати». Ескалація наростає. Не можна не бачити звʼязку між кожними вітками ескалації. Проте, ми добре памʼятаємо, хто почав першим, хто запустив по Україні тисячи ракет, вторгся на нашу територію і вбивав, вбиває наших людей. Бліцкригу не вийшло, і тепер ця війна, як і будь-яка інша довга війна, перетворилася на тотальну руйнацію всіх матеріальних цінностей, які є у противників. Тепер вже не захват територій, або їх звільнення, не військовий розгром і не політичний контроль - тому що це неможливо, недосяжне, стали цілями війни, а остаточна, абсолютна ліквідація будь-якої можливості мешкати на територіях по обидві сторони фронту. В нової логіці війни ніяка перемога більше не існує, бо хто б не став переможцем, йому не вистачить сил і ресурсів для контроля захоплених, або звільнених територій, перетворених на суцільну зону руйнації. Вже навіть в студії Соловйова все частіше лунають голоси за припинення «СВО», внаслідок якої імперія отримує кілометри випаленої землі, мільйонні втрати, і зруйновану українськими дронами економіку. Нам, звичайно, теж нелегко. Можна очікувати, що наступна зима буде надважка для населення, а вже з восени життя у прифронтовій полосі на глибину до 100 км стане вкрай небезпечним, бо ворог вже перейняв нашу тактику війни middle strike, і зараз активно займається масштабуванням кількості дронів і екіпажів. Розвиток дронових технологій, в першу чергу тактик застосування дронів, приведе до чергового позиційного тупика вже восени. З випаленими по обидві сторони від лінії фронту заправками, зруйнованими містами, селами, з ледве живої з їхнього боку нафтопереробкою і майже мертвою з нашого боку енергетикою. Логістика в кілзоні шириною 200 км по обидві лінії фронту стане справжнім випробуванням для водіїв, будь-яке приховане накопичення військ і техніки більше не буде можливим, навіть невеличке скупчення буде одразу виявлятися і знищуватися. Піхота остаточно перетворитися на легендарних сталкерів, головним завданням яких стане виживання. В якісь момент само ведення бойових дій в звичайному їх розумінні втратить сенс. Що буде далі - не берусь загадувати. Реальний горизонт подій сьогодні - не більше півроку. Далі - темрява.
Пишуть, що з 5 ракет «Фламінго», які позавчора намагалися атакувати Воткінський завод, 4 були збиті за допомогою «літаючого радару» (ДРЛО) А-50У, а одна ракета була збита зенітно-ракетним комплексом (ЗРК), якій безпосередньо охороняв завод. Ворог аналізує наші успішні акції і закриває прогалини в обороні. Поки в нього не вистачає радарів і ЗРК, щоб прикрити всю лінію зіткнення і кордон на півночі, тому ракети і дрони можуть пролітати на той бік і намагатися атакувати цілі в тилу. Але й таке завдання ворог перед своїм ВПК ставить - наробити стільки ЗРК, щоб «миша не пролізла». Проте, ніколи росіяни не зможуть повністю закрити небо стаціонарними ЗРК і створити «суцільне радіолокаційне поле» над своїми гігантськими територіями, тому є шанси пролетіти до якоїсь цілі непомітно, за умови грамотно побудованого маршруту з урахуванням рельєфу місцевості. На що і був розрахунок при плануванні цієї атаки «Фламінго». Проте ракети десь помітили, можливо, за допомогою акустичних датчиків - такі акустичні системи виявлення є і в нас, і у противника, і почалася охота винищувачів за допомогою літака А-50У ДРЛО. Класична військова операція по перехвату повітряних цілей, які летять досить низько, що ускладнює їх виявлення радарами літаків-перехоплювачів на великих територіях пошуку. Одна ракета таки змогла долетіти до району цілі, і це свідчить як про вдачу, так і про обмежені ресурси росіян. Можливо, це була саме перша ракета, яка не була помічена, і змогла подолати значну частину маршруту до того, як в повітря підняли А-50У і перехоплювачі. Можливо, якби в атаці була задіяна тільки одна ракета, а не пʼять, ця атака взагалі могла б бути успішною, бо виявляти і вражати одиночні цілі буває складніше, коли їх виявлення межує зі статистичною похибкою. Проте в наших вищих військових колах дуже люблять саме «масовані атаки» - я сам багато разів це спостерігав при плануванні наших далекобійних атак. Яки варто зробити висновки?.. Атакувати ракетами «Фламінго» буде дедалі все складніше. Якби ці ракети не були такими помітними на радарах, внаслідок своїх великих розмірів і не прихованого двигуна, летіли б швидше, низько, в режимі огинання рельєфу місцевості - як це роблять сучасні крилаті ракети, то шансів було б набагато більше. Приклади: атаки по заводу мікроелектроніки «Кремій Ел» у Брянську навесні цього року ракетами «Шторм Шедоу», і по заводу у Воронежі влітку цього року, скоріш за все, знову ракетами «Шторм Шедоу». Мені доводилося планувати атаки дронів по цілях в цих районах, і можу сказати, що ППО там у ворога дуже щільне. Проте «Шторм Шедоу» пройшли, а «Фламінго» навіть не намагаються. Кажуть, їм військовий ШІ «Палантір» забороняє. Напевно, щось знає…
Дехто мені дорікає, що я виступаю на каналі Борислава Берези. А чим вам Береза не подобається?.. Чи він не на боці України?.. Давайте не «політизувати» це питання. Я можу і на «Ісландію» Петрова прийти (онлайн, бо я на Сході) - але ж не кличуть )) Єдиний телемарафон?.. - Не кличуть. Наталка Мосейчук?.. - Вважає, що надати мені слово «шкідливо для держави». Держава заборонила всім, навіть опозиційним виданням, навіть крутим і незалежним (завжди є важелі тиску) згадувати Касьянова, і це не «політика», це особиста ірраціональна помста. Ось вже девʼять місяців як я покараний, мої люди покарані за те, чого ще не знайшли, не вигадали, не довели. Хтось, можливо, ще памʼятає, якою гучною була «справа Касьянова» в жовтні минулого року?.. І що?.. - До кожного журналіста прийшли, кожному виданню зателефонували, кожного блогера попередили. Зробили навколо мене інформаційний вакуум. Навіть улюблене «РадіоНВ», яке першим надало нам ефір під час тих драматичних подій - інакше б нас тоді ще всіх пересаджали, яке дуже допомогло інформаційно, з тих пір жодного разу про нас не згадало, ніяких інтервʼю і коментарів. Навіть Дмитро Тузов, якій роками брав в мене коментарі з технічних питань, якій дуже допоміг в відбитті першої хвилі брудної інформаційної атаки, з середини жовтня жодного разу до мене не звертався, і став, зі слів Штілермана, його «особистим другом». Таких прикладів безліч. Під час війни, в умовах «понятійної» мобілізації суспільство, блогери, журналісти, ЗМІ стали вкрай вразливими і контрольованими. Такого не було ні за часів Кучми, ні за часів Януковича. Справжні незалежні залишилися, напевно, тільки за кордоном. Іншим заборонено брати інтервʼю у Касьянова. Тому коли хтось дорікає мені бесідою з кимось, хто йому особисто не подобається, - це можна пережити. Це не важливо, важлива сама можливість говорити, бо вони бояться тільки розголосу. На будь-якому каналі, будь-кому, хоч Петрову з Мосейчук, я завжди буду казати тільки свою думку, яка не залежить від позиції ведучого і політичного окрасу видання. Проблема тільки в тому, що ця моя думка вважається, чомусь, дуже небезпечною для приватизованої держави. Чому?.. Навіть я сам не можу до кінця збагнути, де я так накосячив )) Напевно, доля…