«Які ви всі красиві. І різні. А от росіяни – усі однакові», – говорить Ліна Костенко, і всі сміються. Всі – це актори Франківський драмтеатр, це багаторічний видавець Ліни Василівни Іван Малкович, це Сергій Жадан та Святослав Вакарчук, це кінокритик Сергій Тримбач, це редактори та журналісти.
Гостей зібрала Фундація Ліни Костенко – з нагоди показу в Києві спектаклю за поетичним романом авторки «Маруся Чурай».
За цей твір Ліна Костенко отримала Шевченківську премію у 1987 році. Вперше він був виданий у 1979 році, а завершений за кілька років перед тим – радянська влада всіляко блокувала вихід книжки з друку. Але коли роман був опублікований, він став для багатьох тим текстом, який перевернув життя.
Почитайте про те, якою була вчора наша зустріч з Ліною Василівною. Господи, яка ж вона неймовірна!!!!!
Дякую за текст нашій Наталія Лебідь До речі, Ksenia Bilash, Ліна Василівна дуже хвалила розділ «Культура» на Lb.ua. Прям от дуже. І щиро. Так що вірним шляхом рухаємось
Церковний «етикет». ТРИ ІСТОРІЇ Мільйон відсотків у вас були випадки, коли ви б і хотіли зайти в церкву, але не заходили, бо якось «не так» вдягнені: без хустки, в шортах тощо. Мільйон відсотків, на вас мінімум раз хтось цикав: «не там» встали, не до тої ікони свічку поставили, не туди перехрестились. А якщо дитина дозволила собі щось сказати голосніше, ніж шепітом, оооооо, то взагалі анафема!!! Розкажу три історії ІСТОРІЯ ПЕРША Коли я тільки починала… а було це давно: я прийшла до Бога самостійно і в дорослому віці, 24 мені було…. Мені було дуже-дуже треба. Я прям цілеспрямовано шукала «свою» церкву… так от, в одному з приходів в центрі Києва мені поставили питання, яке тоді мені здалося дивним: - В якому році вас хрестили? - В 1992-му. - А в якому місяці? - Ви знущаєтесь?! Як я памʼятаю? Мені сім років було!!! (Вибачте, я з дитинства нарвана і не терплю, коли зі мною так розмовляють). - Ну, до червня 1992-го чи після? - Я згадала! В травні! Точно: травень 1992-го, церква на Троєщині (майже як в пісні Сергій Жадан [офіційна сторінка]). - А, ну, тоді давайте сюди ваші записки. З вас - стільки-то, чудотворна ікона - поверхом нижче. Суть цього допиту до мене «дійшла» значно пізніше. Київський патріархат було створено в червні 1992 року. І вони так «хитро» випитували чи мене ще «нормально» хрестили чи може я «раскольнік»)))). * ПЦУ постала лише в 2018 І я пишаюсь тим, що наш приход першим в Києві доєднався до ПЦУ. 15-го був обʼєднавчий Собор, а 16-го ми вже таблички міняли. * Нині - свята неділенька. Час читати «Релігію» на LB.ua. Про церковний «етикет». Чи існує він взагалі? Що - можна і нормально, чого бажано не робити, як поводити себе в храмі в поза ним. Чи можна дітям в храмі бавитись? Як завжди: людською світською мовою, захопливо і цікаво. ІСТОРІЯ ДРУГА Перед самою війною ми встигли обʼїздити всю Херсонщину. Сам Херсон, вся Арабатка, Бірючий, все-все. Я досі тішусь, що встигли. На самому краю Арабатки - звідки вже Крим видно - були термальні джерела. Їх облаштовували, розвивали …. Що там тепер?((((( І там на території був храм. Настоятель - отець Олег (як і настоятель нашого храму, теж отець Олег). Ми роззнайомились, розговорились і він запросив всередину. А я, вибачте, на термальні джерела приїхала. Тобто я в купальнику, в парео і шляпі. Ну, буквально. - Та я не можу, я ж не вдягнена. Звісно, я дуже хочу, але навіть в машині нема що накинути. І тут отець Олег мені говорить: - Наш храм - на водах. Тут всі вдягнені, як ви зараз. Ну, окрім мене. Вам - до Бога чи форма важлива? Ці його слова я запамʼятала на все життя. Де ви тепер, отче Олег? Сподіваюсь, у вас і вашої великої родини все добре. І може навіть храм уцілів. Якщо так, то там точно править якась російська сволота. І поминає «гаспадіна і атца нашего патріарха Кіріла». Але ми повернемось. Обовʼязково повернемось. І там лунатиме українська молитва. ІСТОРІЯ ТРЕТЯ Навесні цього року була в горах. Свята неділя - церква в Криворівні. До отця Іван Рибарук. Сама по собі церква легендарна: деревʼяна, їй понад 300 років і первинно її збудували на іншому березі Чорного Черемошу, але там постійно підтоплювало, тому її руками розібрали, перенесли на інший берег і там, на пагорбі, відновили. Заходимо, служба вже йде. Стою, нікого не чіпаю. Я навіть хустку вдягла (чого в Києві зазвичай не роблю), але бачу, що люди на мене якось дивляться …… мммммм. Щось явно не те. Вже потім зʼясувалось: я стояла на «чоловічій» половині приміщення. А традиція така на Гуцульщині, що жінки в церкві - окремо, чоловіки - окремо. Як тільки розібралась, одразу ж перебігла на «жіночу» Але мені ніхто не зробив зауваження! Слова не сказав!! Не було оцього: - Дєвушка, вас в каком году крєстілі? Ну, по мені ж видно, що я не місцева і правил не знаю. Тепер - знаю) і традиції шаную. Але тут рубрика: відчуйте різницю.
«Віталій Кличко уникає прямих відповідей на гострі питання», - казали вони. Почитайте Майданчик нашої з Ігор Ліскі «Нової країни» І про енергетику. І про каналізацію. І про мости. Укриття. Школи. Ключове-основне. Як є - для прийняття дорослих і усвідомлених.
П.с. Тут ще не все, ще буде повний текст з дискусії, але основні тези в наявності
Під час відступу з Лиману ці придурки проїба….и, ой, вибачте, «загубили» по дорозі, раку з мощами Дмітрія Донського. Раніше те саме сталося з мощами Олександра Невського і Матрони Московської.
Ну, як «загубили»…. Я вам сто із ста даю, що всі вони дуже скоро «знайдуться» на чорному ринку. Товар ходовий. До прикладу. «Уважаєма» людина в РПЦ побудувала собі храм. А в храмі мають буть мощі. От просто мають буть. Так собі і запишіть. Звертатись до головного дилера мощей (це зараз не жарт) Віктора Бикова, УПЦ ні разу не МП.
Мощі Дмітрія Донського везли на Донбас для "підняття бойового духу" російських військових. Перед тим - ковчегом провели хресний хід вулицями Москви. А потім у тимчасово окупованому Донецьку біля меморіалу Другої світової війни місцеві колаборанти та російські офіцери танці з бубном танцювали. Закликали «підтримку російських військ». Станісти хрєнові. З вірою православною це нічого спільного не має. Я вже мовчу, що Донський був відлучений від церкві і підданий анафемі. Але РПЦ це не смутіло і в 1988 році вони його канонізували. Не знявши анафеми 😅 Так шо, якщо якесь москвороте вам щось хрюкне про Мазепу, нагадайте їм про Донського.
Висновок простий: придурки, везіть ще, шо там у вас залишилось. Якщо залишилось))). Ви тепер багато будете відступати))).